Візьміть до уваги 10 правил у поводженні зі своїми дітьми, які домоможуть вам у щоденній нелегкій праці “батьківства”.
Покарання заздалегіть відомі та передбачувані.
Незрозумілий причинно наслідковий зв’язок нервує дітей і батьків.
Обмеження мають стосуватись безпеки й особистої волі інших людей. Формулюйте їх максимально чітко і просто – з рештою нехай дитина експериментує вільно.
Бути старшим – це нові можливості, а не нові обов’язки.
Старшій дитині ніколи не говоріть, що вона старша і тому зобов’язана щось робити. Це псує її дитинство й стосунки з молодшими братами та сестрами. Вона нічого не зобов’язана, тому що народилася першою.
Любов – це не частина угоди. Батьки люблять дитину не за успіхи або гарну поведінку. Її просто люблять, без умов.
Лякати дітей не можна. Узагалі ніколи й нічим. Забудьте історії про те, як мама розлюбить, поліцейський забере, сусід прийде й сваритиме. Це калічить дітей.
Не порівнюйте дітей. Якщо бажати дітям щастя, а не високих оцінок, то їм уся ця неісенітниця не потрібна. Рівняння на інших зневірює людей. Чорний пояс – це коли ви навіть не хочете сказати: “Ти в мене найкращий”. Тому, що кращий – це вже порівняння.
Діти – це дзеркало батьків. Чим більше кричить і непокоїться дитина, тим спокійніше й послідовніше має поводитись дорослий. Діти копіюють дорослих, шукають у них приклад для поведінки й наслідування.
“Роби так!” – не спрацьовує. Особистий приклад поступово починає працювати.
Нехай дитина надихається вашими вчинками, а не робить щось примусово.
Пропонуйте дитині вибір і вчить дослухатися до своїх бажань.
Нерішучі й нещасні дорослі виростають із дітей, за яких вирішували все в дитинстві й не запитували, чого їм хочеться. Вибирати можна майже все: кашу, іграшки, мультфільм, одяг, плани на вихідні.
Мама й тато завжди спільної думки. Якщо мама покарала, то тато не змінює покарання. Це не означає, що батьки не люблять дитину -це просте покарання за провину.
Коментарі